Вступ
Відомо, що навчання дітей вокалу в школах естетичного виховання проходить у формі уроків з хорового та сольного співу, причому останнє є можливим у народній, естрадно-джазовій та академічній манері. Менш за все діти (та їхні батьки) захоплюються академічним співом. Це пояснюється тим, що академічна манера співу технічно складніша і вимагає серйозного та глибокого підходу до її засвоєння. Крім того, потрібна більш серйозна природна база. Але в той же чай спеціалісти розуміють, що академічний вокал відкриває широкі можливості для розвитку учня. Це і більш досконала підготовка голосового апарату до будь-якого рівня виконавчих складностей, і, задоволення від спілкування з творами класичної музики, і, нарешті, можливі перспективи подальшої спеціальної освіти у вищих мистецьких навчальних закладах I-IV рівнів акредитації.
Завдяки основам вокальної майстерності співак у майбутньому зможе сам обрати манеру співу (академічну, естрадно-джазову чи народну), роблячи це свідомо, більш-менш компетентно оцінюючи власні природні дані, відчуваючи їхні технічні можливості та не завдаючи шкоди своєму голосу.
Найважливішу роль у навчанні академічного співу відіграє не лише оволодіння вокально-технічною майстерністю, але й підбір репертуару, особливо на початковому етапі.
Проблеми підбору вокального репертуару для дітей та юнацтва
Питання репертуару при навчанні вокалу – одне з найважливіших, можливо, навіть наріжне. Тому завданням викладача повинен стати грамотний підбір творів, які зможуть позитивно вплинути на формування в дитини музичного слуху та смаку. Як відомо, саме в дитячому віці формуються певні погляди на мистецтво та ставлення до музичної культури. У зв’язку з цим особливо важливо включати до дитячого репертуару твори академічного характеру (романси та вокалізи), оскільки, прищеплюючи учням любов до серйозності, класичної музики, ми вчимо їх правильно виконувати її і аналізувати.
Звісно, класична музика не може бути єдиним стилем у репертуарі юних вокалістів. Поважаючи їхні інтереси, варто, звичайно, також підтримувати прагнення учнів до популярної, естрадної музики та розвивати їх у цьому напрямку. Але на будь-якому спеціалісту зрозуміло, що вирішити проблеми художнього сприйняття, смаку за допомогою поп-музики неможливо. Це досягається під час спілкування з класичним стилем, жанрами, формами тощо.
Викладене вище стосується не лише майбутніх музикантів, але й людей, які бажають отримати грамотне уявлення про музичну культуру.
Жанр пісні як важлива складова навчального репертуару
Найбільш розповсюдженим жанром сольного співу у дитячій музиці є пісня. Виникає питання: чи завжди пісня може бути навчальним матеріалом при постановці голосу? Композитори-пісенники, навіть найкращі, коли створюють пісні для дітей, то не ставлять перед собою конкретні навчальні завдання, саме тому у їхніх піснях багато складного для юних співаків: чи то теситура не відповідає, чи то діапазон не збігається з голосом учня тощо.
Звісно, існують пісні з діапазоном в октаву і навіть меншим, але за своїм змістом вони розраховані на дітей дошкільного віку і мало чим можуть допомогти при роботі з учнями.
Обмеженість діапазону не повинна бути перешкодою на шляху до постановки голосу. Діти, маючи хороший слух і навіть середні вокальні здібності, здатні у невеликому діапазоні виконати визначені педагогом конкретні технічні завдання. З часом, коли діапазон розшириться, вони зможуть використати здобуті вокальні навички.
Безумовно, використання в мелодії різних інтервалів надає великі можливості для цікавої побудови вокальної партії. Але, на жаль, вокалісти-початківці не завжди можуть впоратись з виконанням розгорнутої мелодії. Зусилля, яких діти докладають для виконання складних інтервалів, можуть негативно відбитись на голосовому апараті. Діти починають «тягнутись» за високими нотами, підключають горлове звучання та втрачати при цьому резонування. Голосовий апарат затискається, втрачаються рухливість і витривалість голосу, якість звучання.
Відомо, що найбільш зручним для вокалізування є мелодії із секундово-терцієвою структурою з епізодичним включенням більш широких інтервалів, але не підряд. Бажано, щоб стрибки на широкі інтервали були урівноважені поступеневим рухом. Це допоможе вокалістам-початківцям відчути правильну вокальну позицію і, до того ж, зменшить кількість технічних завдань, які висуваються перед учнем, оскільки на початковому етапі навчання не рекомендується вимагати від учня одночасного виконання кількох завдань. Педагоги розуміють, що, вимагаючи від учня більше, ніж він може виконати на даному етапі, вони самі створюють ризик невиконання жодного із завдань.
Народні пісні – цілком прийнятний матеріал для навчання академічної манери співу. Але їхні тексти часто не відповідають віку школярів, а мелодика – або розгорнута, ускладнена розспівами, складними ритмічними малюнками, або, навпаки, занадто проста.
Форма пісень здебільшого куплетна, така, що передбачає точні повторення мелодій та акомпанементу. При безумовно позитивному значенні цієї структури, куплетна-варіаційної форми, гармонічного варіювання в акомпанементі, оскільки він у дитячих піснях, зазвичай, обмежений простими поєднаннями нескладних гармоній. Але є будь-яка зміни вокальної та інструментальної партій, тональності, темпу чи розміру – це додатковий арсенал засобів, які активно розвивають слух дитини.
Дуже важливо привчати майбутнього співака слухати музичний супровід, вступати вчасно, осмислено, знаходитися в ансамблі з концертмейстером. Тобто при підборі репертуару слід приділяти увагу не лише зручній вокальній мелодиці, але й гармонічному супроводу та іншим ускладнюючим, а відповідно і розвиваючим засобам.
Вивчення спеціальних творів академічного характеру як важливий етап у постанові дитячого голосу. Коментарі до нотного додатка «Романси та вокалізи для дітей і юнацтва»
Романси та оперні арії
Романси та оперні арії – важливий музичний матеріал у навчанні академічного співу, але їхнє використання дуже обмежене, тому що мелодика і загальний художній зміст таких зазвичай є складним для дитячого сприйняття та виконання учнями.
Лише окремі композитори світового масштабу спеціально творять для дитячої аудиторії. Завдання сучасних композиторів – продовжити цю лінію, але не просто поповнювати дитячий репертуар, а максимально враховуючи вокальні можливості співаків-початківців, робити його придатним для постановки голосу.
Спеціальні навчальні твори.
Романси та вокалізи для дітей і юнацтва
За наявності різноманітних проблем, що виникають під час навчання співу, зокрема в академічній манері, та зважаючи на недостатнє наповнення навчального репертуару, до уваги викладачів пропонуються спеціальні навчальні твори (романси та вокалізи для дітей на юнацтва), які сприятимуть правильній постановці голосу в учнів шкіл естетичного виховання. При створенні навчальних прикладів та їхньому компонуванні були враховані такі моменти, про які необхідно пам’ятати викладачам під час роботі з учнем над подібними музичними творами. Грамотно сформований репертуар юного співака забезпечує вирішення наступних важливих завдань:
- залучення дітей до виконання творів академічного характеру;
- поєднання зручної мелодики та цікавого музично-художнього змісту;
- розширення музично-слухового кругозору юних вокалістів за рахунок збагачення гармонічної палітри;
- розвиток музичного слуху та пам’яті за допомогою ускладнення форми;
- введення поняття жанр «дитячого романсу» і «дитячого вокалізу»;
- можливість виконання творів учнями з обмеженим діапазоном голосу і середніми вокальними даними;
- можливе виконання творів під час концертних виступів юних вокалістів.
У нотному додатку «Романси та вокалізи для дітей і юнацтва» до уваги викладачів пропонується 12 творів-прикладів. Вони умовно поділені на групи за рівнем складності і скомпоновані таким чином, що у кожному наступному приклади з’являється нове завдання: технічне, інтонаційне або художнє.
Група прикладів до певного етапу навчання – це поступовий перехід від жанру пісні до жанру романсу завдяки ліричному характеру та задушевній музиці. Зміст текстів простий і доступний.
Група прикладів до першого етапу:
- Зимова пісенька (слова С. Зубко)
- Сватання (слова С. Зубко)
- Гра (вокаліз)
- Вокаліз
Групи прикладів до другого та третього етапів навчання створені в основному на вірші поетів-класиків. Приклади різні за формами та гармонічним супроводом.
Група прикладів до другого етапу:
- «Черемуха» (слова С. Єсеніна)
- «Дождик» (слова І. Бурсова)
- «На пруду» з циклу «Дитинство» (слова І. Буніна)
- «Северная береза» за циклу (слова І. Буніна)
У групі прикладів до другого етапу ускладнюються технічні задачі. У групі до третього етапу відбувається розвиток і закріплення у виконавця вокальних навичок, які він здобув на попередніх етапах.
Група прикладів до третього етапу:
- «Вечер» із циклу «Дитинство» (слова І. Буніна)
- Луна (вокаліз)
- Сум (вокаліз)
- «Стонет сизый голубочек» (слова І. Дмитрієва)
Приклади створені у нових для дитячої музики жанрах. Пропонується їхнє визначення як «дитячий романс» і «дитячий вокаліз» – це своєрідний місток між піснею та романсом. Під час виконання творів важливим є саме відчуття «романсовості». Учень повинен розуміти, що співає серйозний твір зі складним звучанням, яке вимагає пильної уваги, зібраності. Адже в романах немає точних повторень, відсутні куплети з приспівами. Приклади створені у більш вільній формі.
Навчальний репертуар повинен сприяти правильному розподілу навантаження співака. Враховуючи той фактор, що дитячий голосовий апарат швидко втомлюється, а увага учнів розсіюється, твори невеликі за обсягом, містять інструментальні вступи, завершення, програвання.
Не передбачено поділ творів за віковими категоріями. Репертуар добирає викладач, зважаючи на природні можливості учня, рівень його вокальної техніки. Разом з тим вивчення «дитячих» романсів і вокалізів сприятиме розширенню діапазону співака-початківця, буде корисним для розвитку його вокальної техніки, зокрема при виконанні ходів на широкі інтервали, слугуватиме підґрунтям для образних, уявлень учня, допоможе йому при створенні сценічних образів, при відтворенні голосом ідеї твору тощо.
Структурні особливості «дитячих» романсів і вокалізів
Методика запропонованих творів-прикладів побудована на вдалому поєднанні інтервалів. Перевага надається секундам, терціям, квартам, рідко квінтам. Секста зустрічається тільки у романсі «Северная береза».
Діапазон коливається у межах від малої септими до великої нони, частіше – і обсязі октави.
Із тривалостей в основному використовуються четвертні та восьмі. Половинні, цілі та шістнадцяті зустрічаються рідко. Це пов’язано зі складністю їхнього виконання на початковому етапі навчання, оскільки вимагає від співака значної дихальної опори, яка досягається тільки з часом. Темпи прикладів можна змінювати, враховуючи музично-художній зміст конкретного твору та технічні можливості учня.
При привалюванні діатонічної мелодики інколи у прикладах зустрічаються й хроматизми, які можуть перешкоджати чистому інтонуванню. У таких випадках слід більше уваги приділяти освоєнню хроматизмів, оскільки виключення їх із творів збіднює мелодику, загальмовує розвиток слуху. Зважаючи на невеликий діапазон у прикладах, їх легко транспонувати без шкоди для голосу. Саме завдяки транспонуванню можна швидко вибрати приклади творів, які будуть зручними для учнів з різними можливостями голосу.
Роль музичного супроводу. Гармонічна палітра
Репертуар вокаліста-початківця повинен бути гнучким, відповідати реаліям часу. Класична основа його безумовно правильна, але сучасна музина наповнена дисонансами, гострим звучанням, насичена різноманітними композиторськими техніками, і з боку викладачів нечесно було б не враховувати цей фактор при навчанні. Діти, виховані на абсолютно благозвучній музиці, стикаються з проблемою нерозуміння багатьох сучасних творів. Тому при створенні творів-прикладів вжито заходів з підготовки слуху учнів у цьому напрямку. Окремі твори містять акорди не лише терцієвої, але й секундової, кварто-квінтової структур, збільшені тризвуки, септакорди тощо. Деякі приклади створені в мажорно-мінорних ладах. Вони привчають до сприйняття нових багатобарвних звучань. Будь-які ускладнення музичної мови, накладаючись на звичне традиційне звучання, не порушуючи благозвучності, підготовлюють слух до сприйняття «свіжих» барв.
Поєднання нескладної зручної вокальної партії зі збагаченим гармонічнім забарвленням акомпанементом роблять запропонований для вивчення музичний матеріал зручним для виконання починаючими співаками. Подібного типу акомпанемент виступає не тільки як підтримка вокальної партії, він є для неї музично-художнім підґрунтям. В окремих формах вокальна та інструментальна партії однаково важливі. У таких випадках вони можуть бути визначені як вокально-фортепіаний дует. Такі «дуети» виховують увагу учня, його здатність слухати партнера-концертмейстера і створювати ансамбль. При розучуванні зі складними гармонічними сполученнями (послідовностями) можуть виникати проблеми зі співом, якщо фортепіанний супровід не буде дублювати вокальну партію. Необхідно також пам’ятати про те, що навіть за відсутністю у партії виписаної для правої руки мелодії, тим самим привчаючи учня самостійно утримувати свою партію. Це буде корисним для розвитку слуху та пам’яті.
Образність і програмність у творах-прикладах
Одним із завдань запропонованих творів-прикладів є акцентування на їхній образності та програмності, тобто зображення за допомогою музичних засобів різних художніх образів, настроїв (частіше у фортепіанній партії). Яскравими прикладами є такі твори:
- романс «Вечер» – зображення «передзвону», «сяяння зірок» (завдяки фактурі фортепіанної партії;
- романс «Черемуха» – зображення стрімкого потоку струмочка та шелесту листя (завдяки фактурі фортепіанної партії)
- романс «Дождик» – краплі дощу (штрих staccato)
- Луна (вокаліз) – «ефект луни» (за рахунок чергування різних мелодичних зворотів у вокальній та фортепіанній партіях)
- романс «Стонет сизый голубочек» – передача настрою (тему страждань голубка передано відповідними інтонаціями у вокальній та фортепіанній партіях)